TransBaltica 19`

Хотів більше емоцій?

На!

Хотів нових вражень?

На!!

Хотів пригод?

На!!!

І все це за тиждень…

Тепер спочатку. Планував я, значить, подорож влітку, і довго вагатися не прийшлось-- обрав Прибалтику. Чому? Причин декілька:

а) красиво, є що подивитись (Європа все ж таки))

б) відносно бюджетно

в) НЕ СПЕКОТНО! О да, для нас це зараз розкіш)

Власне, це і було ідеальним поєднанням факторів, аби чудово провести час за бугром)

Для такої нагоди я запросив свого друга Юджина, і він із задоволенням погодився скласти мені компанію.

Довго тягнути не буду, переходьмо одразу до маршруту!

Нашою метою було відвідати усі три країни цього регіону: Литву, Латвію та Естонію, зупиняючись саме у столицях, після чого повернутись до України через Польщу. Скажу одразу, що через трохи-таки неграмотне планування, наш маршрут вийшов не дуже вдалим. Вже зараз, будучи в Києві, я порахував і зрозумів, що ,повернувшись назад “повітрям”, ми зекономили б і час і гроші. Але це досвід, і далееееко не найгірший)) Однак про остаточні розрахунки трохи згодом.

Що ж, почнімо! 20.06 вранці ми вилетіли з Києва до Вільнюса WizzAirом. Квиток з ручною поклажею вийшов доволі дешевий (з програмою Wizz Discount Club 24 Є на одного в одни бік). Ну, по відчуттям часу, політ був схожий на подорож електричкою: тільки закінчили набирати висоту (хвилин сорок пройшло), почали одразу ж знижуватися)

Вільнюс

Менш, ніж за півтори години ми опинилися у найближчій європейській столиці--Вільнюсі! Кордон пройшли взагалі без пригод і швиденько (литовці чи-то дружньо до нас ставляться, чи-то їм просто пофіг)) Тамтешній аеропорт дуже нагадував якийсь український провінційний вокзал, однак усередині доглянутий та дорого облаштований. Ми купили квитки на електричку (завдяки ISIC за 0.35 Є на кожного), яка довезла нас до вокзалу за 8 хвилин!! У нас було часу аж до 14.00, коли ми могли заселитися в гостел, тож ми з рюкзачками сміливо пішли гуляти по центру.

Перше, що одразу помічають туристи, це тутешній ритм життя. Дарма що це столиця, тут люди нікуди не спішать. Взагалі! І населення зовсім невеличке (трохи більше за півмільйона) та й місто, м’яко кажучи, не мегаполіс. Так, на іншому березі річки розташовані високі скляні будинки (діловий район), однак переважає у Вільнюсі низька забудова (здебільшого 2-4 поверхи). Дуже тихо, та спокійно… Ніби гуляти Львовом вранці... Тільки чистим, і повністю відреставрованим)

Оу, ледь не забув про погоду! Ну трооохи прохолодніше, ніж в Києві. На сонці дещо припікає, в тіні не душно.

Приємно також, що ціни загалом невисокі: це єдине місто, з усіх, що ми відвідали, та в якому ми могли бюджетненько пообідати в ресторанчику в центрі. Місцева кухня...усе з картоплі! Навіть ковбасу вони подають з картоплею усередині! Ми чесно спробували, і я відхрестився, а Юджину навпаки зайшло) Однак є дещо справді смачненьке з місцевого: рожевий суп) Назву не згадаю, але знайти його там простіше за безкоштовний туалет. Краще куштувати в ресторані, аніж фасований у супермаркеті. Коштує однаково 2.5-3 Є. Ситно і смачно)

Що подивитись? Як кажуть місцеві: "just wander the streets". Просто гуляйте цими колоритними вуличками, і..ви не повірите: цього більш ніж достатньо! Якщо пощастить, зловіть екскурсію, в нас часу було обмаль, тож ми не встигли(

Що ми бачили, і радимо:

Вежа Гедемінаса.

Міні-музейчик+просто неймовірний вид на місто😍 Саме з цієї точки можна відчути, що справді потрапив у Середньовіччя) Але треба бути готовим трохи пошкандибати "в гірку"😜

Ужупіс

Вже сотий раз чую цю історію, тому не хочу вкотре переказувати (в інеті купа інфи про це унікальне місце). Словом, ми потрапили до іншої держави, а точніше—республіки😅 Місцинка колоритна, все, що кажуть—правда) Крафтове пиво шикарне! Причому в такому традиційному (у загальному розумінні) барі ми мали ще й чудову розмову барменом 😎

Що особливого? Ми відчували себе у кіно. Ні, не як глядачі, а як актори.

Всьо, що в районі Ратуші

Саме там найбільша концентрація всіх пам’яток архітектури,та й взагалі звідти можна сміливо починати свою прогулянку вуличками Вільнюса, не задаючи кінцеву точку)

Гостел (тут почалися перші пригоди)

З того, що ми забронювали нас тупо вигнали (в сенсі відмовили у заселенні і виставили надвір)). Чому? Бо я неповнолітній. А в них таке заборонено в правилах, і Боже збав(!!) їх порушувати. Я в такій ситуації не вперше, і швидко зорієнтувався: знайшов WiFi, і бігом відшукав інший варіант житла, який ми і обрали. Hostelgate

Я вже написав свій відгук, але спробую переказати його дуже стисло.

Локація++ (історичний центр, близько до всього)

Персонал+++(привітні, жартівливі, англійська на рівні)

Стан, чистота---(ззовні лялечка, всередині совок совком… просто брудно)

+-Не такий вже і популярний, так що людей там якомога менше, і у великому номері(який дешевше коштує) можна відчувати себе, як у меншому і дорожчому))

Загалом, переночувати можна. Але була б можливість--я б зупинився в іншому.

Одразу скажу про ціни на гостели. На Прибалтиці вони дешеві. Дешевші в кілька разів, ніж у центральній Європі, точно) Ми жили у “студентських” умовах, в кімнатах по 4-6-8 людей. При цьому одне ліжко за ніч нам обходилося максимум 11 Є. В середньому ж ~ 10 Є. В будь-якому з трьох міст. Ціна просто чудова)

Рига

Наступного дня в обід ми вирушали до наступної країни--Латвї, а точніше в Ригу. Їхати 4 годинки. Ми користувалися автобусами Ecolines, купуючи квитки за знижкою завдяки ISIC за 15.20 Є

Мене багато питали, що ж я можу про них сказати. Скажу зараз, чесно і відверто.

Це найкраща компанія з автобусних перевезень, яку я тільки знаю! Це ідеальне поєднання розумної ціни та повноцінного комфорту: багато простору, шумоізоляція, туалет (!!) (це перевага №1, повірте людині, що чекала 200 км, запланованої зупинки в іншому автобусі), і планшет із купою фільмів багатьма мовами. Словом, не заскучаєш)

Однозначно раджу всім, хто вагається після численних пліток про Ecolines, чи обирати цю компанію. Але! Тривалі переїзди--завжди тяжко. І краще планувати подорож “маленькими перебіжками” по 300-400 км, не більше. Я б у житті не поїхав добу (!) ні на якому автобусі, навіть за дешево. Навіть, якщо доплатять.

Що ж, Рига! Тут я, так само, як і у Вільнюсі вдруге, і теж не буду говорити про базове. Розкажу натомість про яскраве)

Перша реакція Юджина була приблизно така: “Ми шо в СРСР??”. Ні, не жарти, і не перебільшення. Російської мови тут (!!) більше, ніж зараз в Києві. Звісно, у голові такий дисонанс: навколо тебе старе Європейське місто у відмінному стані, а тільки заходиш в магазин, починаєш щось замовляти, то до тебе звертаються російською. Згідно з цим маловідомим сайтом , 55,8% населення столиці вважають російську своєю рідною мовою. Направду співчуваю Латвії, бо, незважаючи на грамотні та строгі закони стосовно отримання громадянства (без знання мови це неможливо), людей, які хочуть назад до совка там просто хоч греблю гати.

Наступне--гостел. Ми обрали https://www.booking.com/hotel/lv/next-generation.ru.html . Тут вже дещо цікавеньке) Отже,

що це за місце? Це декілька великих квартир у житловому будинку, в яких розташовані різні кімнати, душ, вбиральня, кухня--тобто складові гостелу. В чому ж фішка? В тому, що при заселенні нам не видали жодного ключа. Натомість дали набір кодів на кожну з дверей (під’їзд, квартира, кімната, сейф, кухня тощо). Це круто! Я просто обожнюю такі інноваційні рішення в практичних речах!

Ще момент: доволі приємна дівчина на ресепшні зробила нам знижку (чи то за мою харрризму, чи то за хороший відгук), і гостел нам обійшовся не у 8 Є /ніч, а у 6,5 Є ! Це наш абсолютний рекорд протягом цієї подорожі! І умови були набагато кращі, ніж у Вільнюсі. Тепер житєйський прикол:

Приходимо вночі з Юджином до гостелу, і він каже:

--Якщо у нас “мішаний” номер (за статями), то я сподіваюсь, шо з нами-таки будуть жити симпатичні дівчата!

--Гиги, ну побачим

Вночі усі спали, тож це було невідомо. Але на ранок!.. 1 фінка (скандинавки якби не дуже), 1 китаєць і 4 араби… Ржали довго)

Мораль: не будьте наївні, красиві дівчата зупиняються лиш у жіночих номерах))

Тепер про місто. Історичний центр (до якого, до речі, близько) ну просто лялечка: виглядає колоритно, охайно й строго (німці ж будували)). Правда, маленький( Одного дня буде навіть забагато, аби подивитись усе цікавеньке, але цей день буде проведений справді насичено.

Ми були в єдиному музеї--історії Риги та мореплавства. Гадєте, хвалити буду?) Нє, ні разу. За вхід платимо в Євро, а потрапляємо в чистий совок. Про що я? Про організацію музейного простору. Шкода, ми не пофоткали, але це рівень краєзнавчого музею у маленькому провінційному містечку в Україні: скрипучий паркет, погане освітлення, непродумана логістика з інформаційними аркушами… Шок. Для мене шок. Це ж ЄС, вони можуть гідно фінансувати такі недорогі проекти. Просто..людям це не треба. Вони досі сидять, і за звичкою чекають команди “зверху”. Вони не проявляють власної ініціативи. Одразу ж вибачаюсь, якщо когось образив, але мене просто шокував такий контраст, і склалося відповідне враження.

Йдемо далі. У нас лишалося ще декілька годин до відправлення, і ми вирішили зробити дещо спонтанне й ненудне: взяти на прокат електросамокати. Перше, що я зазначу: це виявилось доволі просто, доступно й захоплююче:

скачуєш додаток (угу, ми не купили нормальний інет, тож були вимушені тинятися по вайфаям),

реєструєшся (телефон, пошта, ім’я),

заповнюєш дані картки,

скануєш QR на самокаті і...вуаля!

0,5 Є на старті і 0,1 Є щохвилини--ось такий вельми демократичний тариф на це чудо! Ми проїздили усе старе місто (ніколи не заїжджайте на бруківку! бо буде суцільний “тигидик”, аж доки не не з’їдете)) й навіть зганяли на інший берег, звідки відкривається просто неймовірний вид на центр Риги. Загалом отримали купу позитивних емоцій і витратили на це лиш по ~ 6 Є за годину часу.

Цей вид транспорту набирає шаленої популярності по всьому світу, і знайти його можна ледь не в кожному великому місті Європі (гадаю, в маленьких так само є). Відверто кажучи це прекрасний спосіб відкривати для себе нові місця ну і...просто це кайф! Ще й дешево)

Тільки будьте обережні: при завершенні поїздки, зробіть усю процедуру (завершити у додатку кнопкою та зробити фотку припаркованого скутера) при хорошому інеті. Інакше є шанс влетіти на 150 Є і більше... 

Таллінн

Ще з часів ЗНОшки пам’ятаю, що “два Л, два Н”)) Так, тож третя країна, третє місто: Естонія, Таллінн.

Їхали ми туди аналогічним шляхом: автобусом Ecolines близько 4 годин. Ціна практично не відрізнялася. Вазагалі, це зручно: три міста розташовані на +- рівній відстані, тож це саме той випадок, коли можна планувати комфортну комбіновану подорож. Як ми і зробили))

Ок, почну вже нарешті про Таллінн. Це єдине місто з усіх трьох, в якому я ще не був, і саме його я чекав найбільше. Власне тому це і була “точка апогею” в нашому маршруті. Білі ночі--явище, яке я хотів побачити на власні очі і відчути. І в Таллінні це могло стати реальністю. Це була найголовніша причина, чому ми обрали це місто.

Ще проїжджаючи Естонію на автобусі ми вже почали спостерігати незвичайне: о десятій вечора сонце ще на небі, а “за бортом” 16°… Але наш мозок поїхав вже на автовокзалі у столиці: на годиннику близько півночі, на вулиці прохолодно, а небо БІЛЕ! (див фото) Але це мало побачити на фото, це треба відчути, треба бути там. Мене просто розпирало від енергії, бо це я відчував вперше у житті. Але це тільки початок, ми ще не виїхали з автовокзалу))

На трамвайчику доволі швидко дісталися старого міста, після чого хвилин за 5 дійшли до гостелу. Що ж, гостел! Ось він Tallinn Backpakers Ціна вже типова балтійська, ще й красива: 10 Є / ніч. Ми заплатили 40 Є (тут ми лишилися аж на 2 ночі)  та 10 Є застави за ключі. Шо у нас по facilities?) Ліжко у 8-місному номері, спільний душ, кухня, просто спільна кімната, де є книжки, тєлік, настільні ігри, та й все. Ну ще локація просто шикарна: в межах старого міста, ще й у старому будинку. Усе потрібне й красиве в межах 5-хвилинної ходьби. Тож однозначно рекомендую цей гостел, як найоптимальніший варіант зупинки в Таллінні: кращих я просто не знайшов!

Місто надзвичайно красиве, я б навіть сказав дещо іграшкове) Ніколи не був у Данії, але чомусь воно дуже нагадувало мені Копенгаген за стилем й образом. Стара частина, ще середньовічної забудови, насправді досить компактна й обмежена величезними мурами. Вистачить і півдня, аби побачити усе найцікавіше. Може я і повторюся, але Таллінн неочікувано красиве місто.

Правду кажучи, він мав більше спільних ознак зі Скандинавією, ніж з Балтикою. Цьому, звісно ж, є пояснення: історія, культура, і врешті-решт мова. Литва і Латвія між собою схожі: мовою, культурою, звичаями. Естонія, в свою чергу, більше тяжіє до Фінляндії, що можна побачити в архітектурі, як мінімум. Та й взагалі вона найбільш заможна з Прибалтійських країн, відповідно тут і найдорожче: ціни майже, як в Ризі, суттєво дешевше лиш у Вільнюсі.

Що подивитися? Гуляти старим містом вздовж і впоперек, насолоджуючись казковою атмосферою. Особливо раджу відвідати оглядові майданчики. Види просто шикарні: і старе місто з виразними шпилями веж, міським муром, і море (формально Фінська затока), куди тільки об 11 вечора заходить сонце!

Оу, забув найголовніше! Виходити на прогулянку краще ввечері. Так, це обов’язково! Чому? Особисто мене, і Юджина так само, взагалі не чіпляє ця атмосфера повного натовну туристів і...не знаю, але вдень місто виглядає ледь не мертвим. Складно пояснити, але побачити й відчути Таллінн сповна можна лише вночі. Саме тоді він стає повністю казковим, коли на вулицях практично немає ні душі, і над головою спершу яскраво біле, а згодом світло блакитне небо. Таким ми бачили це місто і об 11 годині вечора і о 2 ночі. Ми бачили справжню казку, яка злетіла з книжок й перемістилася в реальність.

Це було шикарно.

Наступного дня (ми вже звикли) нас виперли рано-раненько, годині об 11 з гостелу. Наш автобус виїжджав до Вільнюса о 7 вечора, тож часу було ще багацько. Дивитися вдруге центр, який ми вже вивчили напам’ять, щось не дуже тягнуло. І за порадою якогось сайту ми погнали у напівхіпстерський, молодіжний, “творчий”, ніби, район Kalamaja. Шо це, і чого нас туди понесло? Ця місцина була забудована кольоровими дерев’яними будиночками рибалок ще на початку минулого століття. Після совка це стало найпопулярнішим місцем серед естонської молоді. Типу наш Поділ або вільнюський Ужупіс. Ми і поїхали.

Чесно? Нудновато. Фотки звісно красиві, але...молоді ми не побачили! Район виявився якимось безлюдним( Тому порада: не витрачайте час на це, як завітаєте в Таллінн, краще в Морський музей сходіть. Тим більше, що ми там були)) На жаль, в них був короткий день, тож ми встигли подивитись лише літню площадку з усіма кораблями та окремо Suur Tõll. Дуже грамотно організований музейний простір, ми аж захопились, доки гуляли)) Загалом, музей раджу.

Шлях додому, довгий і непотрібний

Після цього ми вже плавно чапали на автовокзал (ест. Бусіяям))), і за ніч (8 г в дорозі) вже опинилися у Вільнюсі. Там ще трохи погуляли, накупили якісних сувенірів (шикарні вироби з бурштину за низький цінник), і наступного дня виїхали до Варшави, де мали стиковку менш, ніж 7 годин (вночі). Далі автобусом до Перемишля і поїздом до Львова та Києва.

А тепер кілька слів, чому ж він довгий і непотрібний. Ще й тяжкий. Ця подорож навчила мене очевидному: “по землі” пересуватись не завжди дешевше, ніж авіа. В нашому випадку так точно. Якщо місто розташовано далеко від Києва, то туди все одно буде дорого добиратися, за виключенням акцій. Так, летіти до Таллінна дорожче, ніж до Вільнюса рази в 4. Я серйозно. Але! Якщо їхати автобусами/поїздами, зупинятися в гостелах/готелях, вийде ще дорожче! При цьому ви долаєте ту саму відстань. Все-таки авіа часто буває вигідно. Не лише по грошам, а ще й по часу.

Наш безграмотний і непослідовний жест “поїдемо через Польщу--так дешевше” виявився вкрай безсенсовим та витратним. З семи днів ми майже три дні поспіль витратили на дорогу додому. І це було виснажливо. Не робіть так, щасливіші будете. Комбінована подорож--це надзвичайно круто, але намагайтесь уникати (хоча б менше додавати) в маршруті пунктів “проїздом”, ще й поспіль. От і все. Насамкінець це був корисний досвід.

Ми багато їли. Причому жлобилися, не ходили по ресторанам, а під’їдали всяку випічку з кафешок, салати чи сендвічі у маркетах тощо. З п’ятьма Є не так тяжко розлучитися, як з 15-20. Все б нічого, якби ми не робили цього так часто. Тож витрачена сума за день у першому випадку була більшою.

Загалом про бюджет. Кожен витратив за тиждень ~ 360 Є. Це з перельотом, звісно. Загалом, сума не така і велика, як для тижня в Європі, але, якби ми полетіли з Таллінна одразу в Київ, то вписалися б у 300 Є.

Що ще позитивного? Люди! Ми з Юджином вперше спробували такий “студентський” тип подорожі, і мені особисто він добряче припав до душі. Так, може це і не так комфортно і “безпечно”, як я їздив раніше (точніше мене возили)), але це набагато цікавіше! Життя в гостелах тим і особливе, що ти перебуваєш в інтернаціональній тусовці, де кожен так само долає тисячі кілометрів з рюкзаком на плечах (нерідко й сам), і вам точно буде про що поговорити) Виявляється це не так тяжко, англійська навіть середнього рівня цьому не завадить. Спілкування, нові знайомства--тепер це не просто пусті й шаблонні слова для мене.

Мені вже тяжко написати якийсь конструктивний висновок, адже все вже є в тексті. Я непомітно розкрив абсолютно все, чим хотів поділитися.

Чи задоволений я? Так!!!

Чи раджу іншим поїхати цим маршрутом (з невеличкими виправленнями))? Звісно!!!

А ще цікаві числа:

90 км пройшли

586 літаком

652 поїздом

2135 автобусами

Загалом подолали 3463 км за тиждень

Тепер я просто хочу подякувати. Дякую тобі, Юджин! Було справді весело) Є, що згадати, є над чим поржати...невже цього недостатньо?)) А якщо серйозно, то я чудово провів цей час, сподіваюся ти також)

Хочу ще!

P.S.  Ніколи не бійтесь виїжджати без чіткого плану! Телефон, інет, паспорт, рюкзак із шмотками--все. Цього достатньо. Цей формат надає зовсім інші відчуття--Libertad

Vita est motus!

Adios)