Звіт 2016 року

Подорож до Чернігова

Зараз хотілося б поділитися з вами своїми враженнями від моєї сьогоднішньої подорожі. В це місто я раз десять вже збирався поїхати ще минулої осені, але ніяк не виходило. Менше тижня тому в мене знов з'явилося таке бажання, і... От, нарешті, мені з батьком вдалося відвітати ще одне славетне місто України -- Чернігів.
Чернігів є найпівнічнішим обласним центром нашої країни, а також найдревнішим і найрозвиненішим містом Київської Русі, звісно ж, після Києва, і територія Чернігівщини раніше простягалася аж до Азовського моря. Наразі в ньому збереглося багато історичних пам'яток, які відігравали велику роль в історії всієї Русі, яка на той час була однією з найбільших та найвпливовіших держав у світі. На жаль, Чернігову не приділяється багато уваги туристів, напевно, через популярність свого сусіда -- Києва. Місто славетне, легендарне, містичне, духовне, від Києва недалеко... Тому я і вирішив відвідати його.
Програма в нас була одноденна -- вранці приїхали, ввечері поїхали. Але ми її трошки не притримались.
Виїхали з дому о 7.24, а о 9.51 вже були в Чернігові. Ще вчора я ледве знайшов хорошого екскурсовода, в чому мені значно допомогла моя хрещена Irina Potapenko. Екскурсовод дійсно справив на мене позитивне враження. Він водив нас по місту близько трьох годин, за які ми встигли відвідати багато архітектурних пам'яток Чернігова. Більшість з них -- релігійні споруди та місцевості, які мають в собі унікальну енергетику. Спершу ми попрямували до Спасо-Преобрежанського собору, який був побудований чернігівськими князями Мстиславом Володимировичем та Святославом Ярославовичем. Його архітектура є дуже подібною до візантійської, а прибудовані згодом дві башти мали ціль придати собору християнського вигляду. Після цього ми прогулялись по Чернігівському дитинцю, де побачили відомі дванадцять гармат, які подарував Чернігову Петро I. Після цього ми відвідали Катерининську церкву, що збудована у стилі українського бароко та розташована прямо на в'їзді до міста. На жаль вона була закрита (реставрація), тому ми і не потрапили всередину. Наш екскурсовод розказав нам, що весь у цій церкві тривало сильне протистояння між Київським та Московським патріархатом, але після Революції гідності у 2014 році церква остаточно прийняла Київський патріархат. Також нашу увагу привернула до себе статуя ангела, що знаходилася неподалік, яка, як виявилось мала дуже спецефічну енергетику. Згодом ми відправились до Троїцького монастиря та знаменитих Антонієвих печер. В цих печерах, молившись, монахи проводили більшу частину свого життя в дуже несприятливих умовах, де, до речі, і помирали. Тепмература там у будь-яку пору року була стабільною -- 12-15°, місця для проживання (служби) були дуже тісними та обмеженими (лише маленький отвір для подачі їжі). Також наш екскурсовод сказав, що це місце дуже зручне для медитацій. Потім ми відвідали Єлецький Успенський монастир, про який нічого особливого, окрім зовнішнього вигляду сказати не можу. І вже під кінець екскурсії ми ознайомилися з П'ятницькою церквою, яка збереглася майже в такому самому вигляді, що і в роки побудування, та з центром міста, в якому проходив велопроїзд, день Європи в Україні, та недільна ярмарка. Близько 15.00 ми поїхпли додому.
Атмосфера міста приємно вразила, також дуже сподобалась екскурсія, яку нам провів екскурсовод Сергій (дуже рекомендую, за контактами пишіть в повідомленні). Я би ще раз відвідав це чудове місто, але з програмою хоча б на декілька днів (бо далеко не все встиг подивитися), і всім дуже раджу!